Вівторок
04.08.2020
06:53
Форма входу
Пошук
Календар
«  Серпень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Архів записів
Наше опитування
Чи згадуєте Ви шкільне життя?
Всього відповідей: 34
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вільховецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Легенди і перекази рідного краю

 

На берегах невеличкої річки Мухи, серед мальовничої природи Подільських Товтр розкинулось велике село Вільхівці Чемеровецького району Хмельницької області, оповите легендами і переказами про сиву давнину, про героїчні події минулого і славне сучасне.

У давні часи село називалось Вільхівцями  Великими  на відміну від Вільхівця Малого, або Вільхівчика, що знаходиться за Збручем при впадінні річки Мухи або Вільхівки в річку  Збруч. Свою назву село Вільхівці отримало від  вільхових лісів ,що проростали поблизу села.    

    В селі Вільхівці побутує багато назв, з якими пов’язані легенди і перекази.

Ковалева долина

Ті, хто вперше виходить на вершину Шпиткової товтри, не можуть налюбуватися мальовничою красою Ковалевої долини. Особливо красива вона весною, коли зацвітає ліс. Ковалева долина простягається з півночі на південь вздовж товтрового кряжу.

Ніхто не пам’ятає коли вперше поселилися люди в цьому казковому місці, але легенда розповідає, що колись цей клаптик землі приглянувся людям. Вони побудували тут  хати, будівлі, кузню, заклали гарний сад. Тут була криниця. Вода у ній була надзвичайно смачна і мала лікувальні властивості.

Серед поселенців був коваль, а всі ковалі трішки чаклуни. Героя легенди звали Іван. Хлопець був привітний, ясні очі неначе заглядали у душу. Русяве волосся спадало на плечі, мозолисті могутні руки не знали втоми. Вони були золоті . Все вмів робити. Люди любили його і берегли. На місці його кузні досі добуваються уламки заліза.

Одного разу побачив Іван біля криниці надзвичайної вроди дівчину і закохався. Красень парубок запав глибоко  в душу красуні. Зустрічалися молоді і скоро заручилися. Позаздрив сусід багач ковалеві і вирішив завадити щастю закоханих. Ввечері підкрався до дівчини і вбив її. Потім, щоб замести сліди втопив її у струмку. Наступного дня коваль пішов до коханої і ніде її не знайшов. З горя хлопець пішов з села світ за очі і загинув у боротьбі з татарами. Люди нарекли долину Ковалевою.. 

Саджавка

За народним переказом поміщик Червінський, якому належало село Вільхівці з 1893 року, наказав викопати ставок (саджавку).

Неподалік, на горбі був панський маєток, з якого відкривався чудовий краєвид в долину, де на сонці виблискував ставок.

На середині ставка за наказом поміщика висипали насип, на якому спорудили літній будинок. Навколо нього росли тополі, верби. Поміщик приймав тут гостей, відпочивала його родина. До їхніх послуг був човен, у ставку плавали лебеді,  в ставку розводили рибу, можна було порибалити.

Вище ставка, на невисокому пагорбі, був поміщицький маєток. Красивий сад, обнесений кам’яною огорожею, кілька рядів сосен, які збереглися до наших днів.  Давним – давно немає поміщика, його літнього будинка, проте і досі милує око ставок Саджавка

Капелюхів міст

Біля річки Муха є міст, який люди здавна називають “Капелюхів’’. Недалеко від нього,на горбі жив Карл Капелюх і бабця Горпина. Там була його хата, а город тягнувся аж до річки. Карл Капелюх давно помер, а міст і далі звуть’’Капелюхів ’’. n","serif"; mso-ansi-language:UK'>Одного разу побачив Іван біля криниці надзвичайної вроди дівчину і закохався. Красень парубок запав глибоко  в душу красуні. Зустрічалися молоді і скоро заручилися. Позаздрив сусід багач ковалеві і вирішив завадити щастю закоханих. Ввечері підкрався до дівчини і вбив її. Потім, щоб замести сліди втопив її у струмку. Наступного дня коваль пішов до коханої і ніде її не знайшов. З горя хлопець пішов з села світ за очі і загинув у боротьбі з татарами. Люди нарекли долину Ковалевою.. 

Кучмишина гора

Назвали цю гору  « Кучмишиною» тому, що першим тут збудував хату чоловік на прізвище Кучмій .Тепер ця  гора повністю забудована хатами.

Вікнина криниця

З давніх-давен, під час релігійних свят жителі села ходили до цієї криниці святити воду, кидали мідні гроші. Ця криниця була зроблена, як вікно. Криниця до нині називається «Вікнина».

Стебники

На цьому горбі колись давно і зараз є підвали ,в яких тримають і тримали бджоли. Ці підвали називали стебники, звідси і назва горба і долини.

Попова криниця

Неподалік села було поле, яке раніше належало священнику, а на ньому була криничка, яку звали Поповою. Коли в селі утворився колгосп, поле у попа відібрали, а криничка і понині так зветься.

Камінь і три сліди

В селі біля кар’єру є камінь, про який ходить легенда. Дівчина на  свято Івана Купала пішла прати, з нею пішла собака. А її хлопець пішов в поле орати. Дівчина почала прати і пішла з собакою під камінь, тільки залишився її босий слід і слід собаки. Коли хлопець повертався з поля, захотів напитися води і напоїти волів і теж пішов під камінь.  І до сьогодні жителі села стверджують, що якщо на це свято Купала прикласти вухо до каменю то можна почути гавкіт собаки, ревіння вола та плач дівчини.

Товтри

Перед нами – Товтри. Товтровий кряж утворився 15 – 20 мільйонів років тому, коли територію області покривало тепле Сарматське море.

В давнину наші земляки називали їх Медоборами ( через велику кількість медоносів, що ростуть на них), або просто Купами , іронічно порівнюючи їх з Карпатами. У мілководні його частині було багато молюсків і водоростей. Неподалік від берега  ці організми відмирали і утворювали великі скупчення, рифи. Коли море відступило, його прибережні рифи залишилися у вигляді валу або кряжу, який тягнеться в тому напрямі, в якому йшла берегова частина моря.

Кряж простягнувся з північного заходу на південний схід. Середня висота пасма – 300м над рівнем моря. На 50 – 70 м вони піднімаються над нашою місцевістю.

Наші Товтри – один з небагатьох куточків рідного краю, де на відкритих сонцю, дощам і вітрам кам’янистих схилах збереглися вимираючі та рідкісні рослини, яких не зустріти більше ніде. На наших горах проростають ендемічні рослини: рокитник подільський, чебрець подільський, липучка напівоперезана, цибуля круглонога. На Товтрі,   місце найбільшого проростання шиверекії подільської ,занесеної до Міжнародної Червоної книги. Шиверекія подільська належить до ендемічних рослин, яка потребує охорони.

У грабовому лісі Кучерової Товтри, яка перед нами, криється таємничий фенікс українських народних  переказів – ясенець білий, цінна лікарська рослина. У теплі сонячні дні її листочки виділяють ефірну олію, що спалахує від вогню сірника. Рослина при цьому залишається неушкодженою, через що й назвали її в народі «неопалимою купиною »

Від старожилів ви дізналися про назви наших Товтр. Прошу ознайомити нас із ними.

Коли ранньої весни прийти на Білозору Товтру, вона вражає нас своїми білими « озерцями ». Це анемона дібровна розпустила пелюстки і манить до себе п’янким ароматом. Саме ця рослина дала назву горі.

 
   

З ранньої весни до пізньої осені на іншій Товтрі квітує багато медоносних трав. Давним – давно чоловік на ймення Гаврись вивозив сюди вулики з бджолами. Звідси і назва – Гаврисьова.

Циганський товтрик

Як тільки пересікаєш Шпиткову Товтру, ступаєш на  Циганський товтрик. Ось що розповів про цю назву місцевий житель Матус Фелікс Іванович. Колись циганський табір зупинився на цій горі. По кілька тижнів перебували тут цигани. Один табір змінювався іншим. У них  була своя циганська пошта. Чоловіки виготовляли сільськогосподарський інвентар, який збували у навколишніх селах, а жінки займалися гаданням, заробляючи собі на прожиття. Місце на товтрі  вибрали зручне. Повз гору проходила дорога на Польщу, Сатанів, інші села. Крім того, товтрик з усіх боків був захищений лісом ,тобто від ворогів прикривав.

Розбита товтра

Колись на цій товтрі жителі села добували камінь для будівництва житла і господарських будівель. Товтра й дістала назву «Розбита».

Розбита товтра – місце, де можна побачити гірські породи, з яких вона складена. Це – вапняк, який нам розповідає, що тут хлюпотіли води. Бачите, він весь сплетений у тісний клубок гілочок коралів, якихось чудернацьких на перший погляд трубочок, паростків, стебелець, а ось інший – мов спресована в компактному об’ємі колекція найрізноманітніших черепашок. лися молоді і скоро заручилися. Позаздрив сусід багач ковалеві і вирішив завадити щастю закоханих. Ввечері підкрався до дівчини і вбив її. Потім, щоб замести сліди втопив її у струмку. Наступного дня коваль пішов до коханої і ніде її не знайшов. З горя хлопець пішов з села світ за очі і загинув у боротьбі з татарами. Люди нарекли долину Ковалевою.. 

З історії вулиць

 

Мазурівка

В західній частині села простягається вулиця, яку звуть Мазурівкою. На цій вулиці жило раніше багато людей за національністю поляки (мазурі). Вони були переселені з Польщі в період Руїни, коли Поділля було майже обезлюднено. Тому і вулицю називають Мазурівкою.

Зарічна

На правому березі річки Мухи , розкинулась вулиця, яка отримала назву Зарічна

Заставля

    До 1939 року кордон між УРСР та Польщею проходив річкою Збруч. На території села знаходилась прикордонна застава. Застави давно немає,  а частину села і досі називають Заставлям.

Новосілка

Так називалась новозбудована частина села

Водойми села.

Сухостав

    Колись за селом був ставок, який з невідомої причини висох. На його дні поселилось шість господарів. Але незабаром ставок знову почав наповнюватися водою, а люди змушені були переселитися у село.

Річка Муха

     Наші земляки не тільки були роботящими та кмітливими, а ще й з почуттям гумору. Річку за її невеликі розміри було названо Мухою. Річка, яка протікає через село має притоку Швидку, яка розпочинається з джерела на полях  далеко за селом у Чапайовій  рутці.

Чапайова рутка

На північ від великого подільського села Вільхівці, обабіч залізничного мосту знаходиться водно-болотне угіддя з місцевою назвою «Чапайова рутка». Площа «Чапайової рутки» 1,2 га.

За легендою назва «Чапайова рутка» походить від прізвиська чоловіка Чапая, який поблизу угіддя мав город. . З цього болота бере початок невеличка річка Муха, довжино. 13 кілометрів, яка є лівою притокою Збруча і протікає через село Вільхівці.